In origine era un Fiume solo,
lungo il suo letto si accamparono nei secoli
decine d'industrie tra le più svariate.
La sua forza alimentava loro:
ad ogni goccia un'ingranaggio.
Ogni goccia era un operaio allo stato puro.
Con il trascorrere del tempo ogni operaio
si trasformò in proletario.
Un Fiume proletario faceva paura:
le industrie temevano la sua intrattenibile forza.
Lo sminuzzarono in mille rivoli,
ma gli operai restavano proletari.
Proletariarono tutto
seminando molte delle loro vite nel cammino.
La fatica non era mai abbastanza:
dovevano sempre ricominciare da un nuovo capo
il discorso.
Si costituirono i Sindacati:
…inizialmente associazioni protezionistiche
degli interessi dei lavoratori…
 |
| da http://ancilino.wordpress.com/ |
Camminavano sempre tutti insieme
a qualunque prezzo,
non sapevano che farsene di una vita inutile;
sfilavano anche davanti i cannoni.
Quando l'odio degli eserciti si scatenava
non bastavano le fragili barricate innalzate,
 |
| da http://blog.lombardiabeniculturali.it/articoli/330/ |
non bastavano però nemmeno i cannoni
per spegnere il propagarsi.
Una speranza:
la storia non poteva non essere scalfita,
il mondo non poteva non essere mutato.
La lotta continuava.
Trascorse molto tempo
e la lotta si mutò notevolmente;
tacquero i cannoni.
L'argilla si sfarinava
e come polvere obbediva…
……………………………..
…impotente al vento.
Si fermarono convinti:
la loro bandiera sventolava
alta sul pennone.
Peccato che vi fosse solo stata
apposta appesa come uno specchio
per far contente le allodole.
La sostanza restava essenzialmente la stessa
pur essendosi mutata in apparenza.
Durò solo l'attimo d'un inganno
il tempo di volgere altrove lo sguardo:
la moneta piegò l'ideale più puro
così come cola il metallo nello stampo.
Lo specchiarsi di continuo aiuta a giustificarsi:
ci si accontenta delle proprie posizioni,
inutile continuare
l'ideale era servito:
lo scopo era colmo
e il resto lo si poteva gettare.
E' un peccato che l'utopia non paghi:
prezzolati a bizzeffe
capirono tardi che l'assegno era scoperto.
Si vestirono in fretta con le uniformi
regalate loro da una sartoria specializzata;
la società li riassunse tutti
etichettandoli D.O.C.
Oltrepassarono ogni limite
chiedendo perfino l'impossibile,
ma solo in apparenza:
manovra pilotata abilmente infastidiva,
se usata in maniera opportuna
poteva giustificare
un programmato ritorno all'ordine.
E continuarono ogni tanto a scioperare…
…tanto così…
…per non perdere l'abitudine d'intermezzare…
…la monotonia di una vita tristemente uguale.
Un vecchio, forse un barbone,
accampato da anni davanti
non accettava e con voce sempre più flebile
continuava a dire:
"Eppur tremava"
Ma era un "povero vecchio"
e il mondo non lo ascoltava:
il Fiume era solo un lontano ricordo.
Originally a river alone,
camped along its bed in the centuries
dozens of industries among the most varied.
Its force fed to them:
un'ingranaggio each drop.
Each drop was a worker in a pure state.
With the passage of time each worker
turned into a proletarian.
A River proletarian scared:
industries feared his irrepressible force.
The minced it into a thousand rivulets,
but the workers remained workers.
Proletariat, all
planting many of their lives on the road.
The effort was not enough:
always had to start a new chapter
the speech.
Unions were formed:
... Initially protectionist associations
the interests of workers ...
Always walked together
at any price,
did not know what to do with a useless life;
also paraded in front of the guns.
When the armies of hatred was unleashed
needed more than the fragile barricades erected,
even though the guns were not enough
to stop the spread.
One hope:
the story could not be scratched,
the world could not be changed.
The fight continued.
He spent a long time
and the fight was changed significantly;
the guns were silent.
The clay crumbles
and obeyed as dust ...
... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..
... Helpless in the wind.
We firmly believe:
their flag waving
High on the yard.
Too bad that there had only been
hanging like a mirror attached
happy to make dressing.
The substance remained essentially the same
despite having changed in appearance.
It lasted only a moment of deception
time to turn our gaze elsewhere:
the coin bent purest ideal
cola as well as the metal into the mold.
The mirror helps to continually justify:
we are satisfied of their positions,
no use
the ideal was served:
the aim was filled
and the rest he could throw.
It 'a shame that utopia does not pay:
hired galore
realized later that the check was discovered.
They dressed in a hurry with the uniform
gifted to them by a specialized sewing;
all of them summed up the company
labeling them D.O.C.
They passed all limits
even asking the impossible,
but only in appearance:
maneuver deftly piloted annoyed,
when used in a timely manner
could justify
planned a return to order.
They continued to strike every now and then ...
So ... so ...
... Not to lose the habit of interludes ...
The monotony of a life ... sadly the same.
An old man, perhaps a bum,
camped for years before
not accepted and increasingly faint voice
went on to say:
"And yet trembling"
But it was an "old man"
and the world was not listening:
the river was only a distant memory.
Ursprünglich ein Fluss allein,
lagerten entlang seinem Bett in den Jahrhunderten
Dutzende von Branchen zu den abwechslungsreichsten.
Seine zwangsernährt zu ihnen:
un'ingranaggio jedem Tropfen.
Jeder Tropfen wurde ein Arbeiter in einem reinen Zustand.
Im Laufe der Zeit für jeden Arbeitnehmer
verwandelte sich in eine proletarische.
A River proletarischen scared:
Branchen fürchteten seine unbändige Kraft.
Das zerkleinerte es in tausend Bäche,
aber die Arbeiter blieben Arbeiter.
Proletariat, alle
Pflanzung viele ihr Leben auf der Straße.
Der Aufwand war nicht genug:
musste immer ein neues Kapitel beginnen
die Rede.
Gewerkschaften wurden gebildet:
... Zunächst protektionistische Verbände
die Interessen der Arbeitnehmer ...
Immer gingen zusammen
um jeden Preis,
wusste nicht, was mit einem nutzlosen Leben zu tun;
auch vor der Geschütze vorgeführt.
Als die Armeen des Hasses entfesselt
benötigt mehr als die fragile Barrikaden errichtet,
auch wenn die Kanonen waren nicht genug
um die Ausbreitung zu stoppen.
Eine Hoffnung:
Die Geschichte konnte nicht zerkratzt werden,
der Welt konnte nicht geändert werden.
Der Kampf fortgesetzt.
Er verbrachte eine lange Zeit
und der Kampf war wesentlich verändert;
die Waffen schwiegen.
Der Ton bröckelt
und als Staub gehorchte ...
... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..
... Hilflos in den Wind.
Wir glauben fest daran:
ihre Fahnenschwingen
Hoch auf dem Hof.
Schade, dass es nur
hängen wie ein Spiegel befestigt
glücklich zu machen Dressing.
Die Substanz blieb im Wesentlichen die gleichen
trotz im Aussehen verändert.
Es dauerte nur einen Augenblick der Täuschung
Zeit, den Blick an anderer Stelle wiederum:
die Münze verbogen reinsten ideal
Cola als auch das Metall in die Form.
Der Spiegel hilft, kontinuierlich zu rechtfertigen:
wir sind von ihren Positionen zufrieden
keine Verwendung
die ideale serviert wurde:
Ziel war gefüllt
und der Rest konnte er werfen.
Es ist eine Schande, dass Utopie nicht bezahlt:
eingestellt galore
später, dass die Überprüfung entdeckt wurde realisiert.
Sie kleideten sich in Eile mit der einheitlichen
begabt, sie durch eine spezielle Näh-;
alle von ihnen fasste die Firma
Kennzeichnung ihnen D.O.C.
Sie gingen alle Grenzen
auch nur zu fragen, das Unmögliche,
aber nur scheinbar:
Manöver geschickt pilotiert verärgert,
wenn in einer fristgerechten Weise verwendet
rechtfertigen könnte,
planten eine Rückkehr zur Ordnung.
Sie fuhren fort, hin und wieder treffen ...
So ... so ...
... Nicht die Gewohnheit der Einlagen zu verlieren ...
Die Monotonie des Lebens ... leider das gleiche.
Ein alter Mann, vielleicht ein Penner,
lagerten seit Jahren vor
nicht akzeptiert und zunehmend schwache Stimme
fuhr fort zu sagen:
"Und doch zittert"
Aber es war ein "alter Mann"
und die Welt war nicht hören:
der Fluss war nur noch eine ferne Erinnerung.
Первоначально река одна,
расположились вдоль своей постели в веках
десятках отраслей промышленности в самых разнообразных.
Его сила подается на них:
каждая капля передач.
Каждая капля был рабочим в чистом виде.
С течением времени каждый работник
превратился в пролетария.
Река пролетарской страшно:
промышленности опасался, что его неудержимой силой.
Фарш его в тысячи ручейков,
но рабочие остались рабочими.
Пролетариат, все
посадки многие из их жизни на дороге.
Усилий было недостаточно:
всегда были начать новую главу
речи.
Союзы были сформированы:
... Первоначально ассоциации протекционистскими
интересы трудящихся ...
Всегда шли вместе
по любой цене,
не знал, что делать с бесполезной жизни;
Также маршировали перед пушками.
Когда армии ненависть была развязана
необходимы более хрупкой баррикады возведен,
хотя оружие было недостаточно
, чтобы остановить распространение.
Одна надежда:
История не может быть поцарапан,
Мир не может быть изменен.
Борьба продолжалась.
Он провел долгое время
и бой был значительно изменились;
орудия молчали.
Глина рассыпается
и послушал, как пыль ...
... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..
... Беспомощный на ветру.
Мы твердо верим:
под их флагом махать
Высоко на дворе.
Жаль, что там были только
висит, как зеркало прилагается
рады сделать повязку.
Вещество остается практически той же
несмотря на то изменилось во внешнем виде.
Он длился всего минуту обмана
время обратить взор в другом месте:
монеты согнуты чистейшей идеальной
колы, а также металла в форму.
Зеркало помогает постоянно оправдывать:
мы удовлетворены их позиций,
не используется
идеал был служили:
Цель была заполнена
, а остальное он мог бросить.
Это позор, что утопия не платит:
нанял в изобилии
понял позже, что чек был обнаружен.
Они одеты в спешить с равномерным
одаренный им специализированных шитья;
все они подвели компанию
называя их D.O.C.
Они прошли все границы
даже не спросив невозможно,
но только по внешнему виду:
маневра ловко пилотируемых раздражает,
при использовании в своевременной
могут оправдать
Планируется возвращение к порядку.
Они продолжали забастовку, то и дело ...
Так ... так ...
... Чтобы не терять привычку интермедии ...
Монотонность жизни ... К сожалению то же самое.
Старик, возможно, бум,
разбили лагерь за несколько лет до
не принимаются и все более слабым голосом
продолжал говорить:
"И все-таки дрожали"
Но это был "стариком"
и мир уже не слушал:
реки был только далеким воспоминанием.
Спочатку річка одна,
розташувалися вздовж своєму ліжку у віках
десятках галузей промисловості в найрізноманітніших.
Його сила подається на них:
кожна крапля передач.
Кожна крапля був робочим в чистому вигляді.
З плином часу кожен працівник
перетворився на пролетаря.
Річка пролетарської страшно:
промисловості побоювався, що його нестримною силою.
Фарш його в тисячі потічків,
але робочі залишилися робітниками.
Пролетаріат, все
посадки багато з їхнього життя на дорозі.
Зусиль було недостатньо:
завжди були почати нову главу
мови.
Союзи були сформовані:
... Спочатку асоціації протекціоністськими
інтереси трудящих ...
Завжди йшли разом
по будь-якій ціні,
не знав, що робити з марною життя;
Також марширували перед гарматами.
Коли армії ненависть була розв'язана
необхідні більш крихкою барикади зведений,
хоча зброя була недостатньо
, Щоб зупинити поширення.
Одна надія:
Історія не може бути подряпаний,
Світ не може бути змінений.
Боротьба тривала.
Він провів довгий час
і бій був значно змінилися;
знаряддя мовчали.
Глина розсипається
і послухав, як пил ...
... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..
... Безпомічний на вітрі.
Ми твердо віримо:
під їх прапором махати
Високо на дворі.
Шкода, що там були тільки
висить, як дзеркало додається
раді зробити пов'язку.
Речовина залишається практично тієї ж
незважаючи на те змінилося в зовнішньому вигляді.
Він тривав всього хвилину обману
час звернути погляд в іншому місці:
монети зігнуті найчистішої ідеальної
коли, а також металу в форму.
Дзеркало допомагає постійно виправдовувати:
ми задоволені їх позицій,
не використовується
ідеал був служили:
Мета була заповнена
, А інші можуть бути відкинуті.
Це ганьба, що утопія не платить:
найняв удосталь
зрозумів пізніше, що чек був виявлений.
Вони одягнені в поспішати з рівномірним
обдарований їм спеціалізованих шиття;
всі вони підвели компанію
називаючи їх D.O.C.
Вони пройшли всі межі
навіть не запитавши неможливо,
але тільки за зовнішнім виглядом:
маневру спритно пілотованих дратує,
при використанні у своєчасній
можуть виправдати
Планується повернення до порядку.
Вони продовжували страйк, раз у раз ...
Так ... так ...
... Щоб не втрачати звичку інтермедії ...
Монотонність життя ... На жаль те ж саме.
Старий, можливо, бум,
розбили табір за кілька років до
не приймаються і все більш слабким голосом
продовжував говорити:
"І все-таки тремтіли"
Але це був "старим"
і світ уже не слухав:
річки був тільки далеким спогадом.
Originalmente un solo río,
acamparon a lo largo de su cauce en los siglos
docenas de industrias entre las más variadas.
Su alimentados a la fuerza a ellos:
cada gota de un engranaje.
Cada gota era una trabajadora en estado puro.
Con el paso del tiempo cada trabajador
se convirtió en un proletario.
A River proletaria miedo:
industrias temía que su fuerza incontenible.
La picada que en mil riachuelos,
pero los trabajadores se mantuvieron los trabajadores.
Proletariado, todos los
plantación de muchas de sus vidas en la carretera.
El esfuerzo no fue suficiente:
Siempre tenía que empezar un nuevo capítulo
el discurso.
Los sindicatos se formaron:
... En un principio las asociaciones proteccionistas
los intereses de los trabajadores ...
Siempre caminamos juntos
a cualquier precio,
no sabía qué hacer con una vida inútil;
También desfilaron frente a las armas.
Cuando los ejércitos de odio se desató
más necesario que las barricadas erigidas frágil,
a pesar de que las armas no fueron suficientes
para detener la propagación.
Una esperanza:
la historia no puede ser rayado,
el mundo no se podía cambiar.
La lucha continuó.
Pasó mucho tiempo
y la lucha se ha cambiado de manera significativa;
las armas quedaron en silencio.
El barro se desmorona
y obedecieron como el polvo ...
... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..
... Desamparado en el viento.
Creemos firmemente que:
su bandera ondeando
Alta en el patio.
Lástima que sólo había
colgando como un espejo adjunto
feliz de hacer vestidor.
La sustancia se mantuvo esencialmente la misma
a pesar de haber cambiado de apariencia.
Duró sólo un momento de decepción
tiempo a dirigir la mirada en otra parte:
la moneda se inclinó más puro ideal de
cola, así como el metal en el molde.
El espejo ayuda a justificar continuamente:
estamos satisfechos de sus posiciones,
no utilizar
lo ideal era que presta servicios:
el objetivo estaba lleno de
y el resto podía lanzar.
Es una lástima que la utopía no paga:
abundancia contratado
se dio cuenta más tarde que el cheque fue descubierto.
Se vestían a toda prisa con el uniforme
dotado a ellos por una máquina de coser especializadas;
todos ellos resumió la empresa
etiquetado de los D.O.C.
Pasaron todos los límites
incluso pidiendo lo imposible,
pero sólo en apariencia:
maniobrar hábilmente pilotado molesto,
cuando se utiliza de manera oportuna
podría justificar
previsto un retorno al orden.
Ellos continuaron la huelga de vez en cuando ...
Así ... así que ...
... Para no perder el hábito de interludios ...
La monotonía de una vida ... lamentablemente la misma.
Un hombre viejo, tal vez un vago,
acamparon durante años antes de
No se aceptan y la voz cada vez más débil
Continuó diciendo:
"Y, sin embargo temblor"
Pero fue un "hombre viejo"
y el mundo no se escucha:
el río era sólo un recuerdo lejano.
Originaire d'une rivière seul,
campent le long de son lit dans les siècles
des dizaines d'industries parmi les plus variées.
Sa force de les nourrir:
chaque goutte un engrenage.
Chaque goutte était un travailleur dans un état pur.
Avec le passage du temps chaque travailleur
transformé en un prolétaire.
Une rivière prolétarienne peur:
industries craignaient sa force irrépressible.
L'on hachée en mille ruisseaux,
mais les travailleurs sont restés ouvriers.
Prolétariat, tous les
la plantation de nombreux de leurs vies sur la route.
L'effort n'était pas suffisant:
toujours eu pour commencer un nouveau chapitre
le discours.
Les syndicats ont été constitués:
... Les associations protectionnistes Initialement
les intérêts des travailleurs ...
Toujours marché ensemble
à tout prix,
ne savais pas quoi faire avec une vie inutile;
également défilé devant les canons.
Lorsque les armées de la haine s'est déchaînée
plus nécessaire que les barricades érigées fragiles,
même si les canons ne sont pas assez
pour arrêter la propagation.
Un espoir:
l'histoire ne pouvait pas être rayé,
le monde ne pouvait pas être changé.
La lutte continue.
Il a passé une longue période
et la lutte a été changé de manière significative;
les canons se turent.
L'argile s'effrite
et obéi comme la poussière ...
... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..
... Impuissant dans le vent.
Nous croyons fermement:
leur drapeau flottant
Haute sur le chantier.
Dommage qu'il y avait seulement été
suspendue comme un miroir fixé
heureux de faire habiller.
La substance est restée essentiellement la même
Malgré la modification de l'apparence.
Elle ne dura qu'un instant de la tromperie
le temps de tourner notre regard ailleurs:
la pièce plié plus pur idéal
Cola ainsi que le métal dans le moule.
Le miroir permet de constamment justifier:
nous sommes satisfaits de leurs positions,
pas d'utilisation
l'idéal a été servi:
l'objectif a été rempli
et le reste, il pourrait jeter.
C'est une honte que l'utopie ne paie pas:
gogo embauché
réalisé plus tard que le chèque a été découvert.
Ils s'habillaient en hâte avec l'uniforme
doué pour eux par une couture spécialisée;
chacun d'eux résume l'entreprise
leur étiquetage D.O.C.
Ils ont passé toutes les limites
même demander l'impossible,
mais seulement en apparence:
manoeuvre habilement piloté agacé,
lorsqu'il est utilisé en temps opportun
pourrait justifier
prévu un retour à l'ordre.
Ils ont continué à frapper chaque maintenant et puis ...
Alors ... alors ...
... Pour ne pas perdre l'habitude d'intermèdes ...
La monotonie d'une vie ... malheureusement les mêmes.
Un vieil homme, peut-être un clochard,
campé pendant des années avant
pas été acceptée et la voix de plus en plus faibles
a poursuivi en disant:
«Et pourtant, tremblant»
Mais ce fut un «vieil homme»
et le monde n'était pas d'écoute:
la rivière était plus qu'un lointain souvenir.
